ПРО́ДІЛЬ, я, ч., розм. Те саме, що про́діл¹. Він запустив собі бороду й довге волосся на голові, ще й проділив на голові проділь, неначе монастирський послушник (Н.-Лев., VI, 1966, 389); Рівний проділь збоку ділив рідке, рудувате волосся на дві нерівні частини (Коп., Десятикласники, 1938, 93).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 170.

Проділь, лю, м. Проборъ въ прическѣ. Чуб. VII. 422. Дай, синку, я розділю тобі проділь. Левиц. І. 262.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 464.