ПРО́ДІЛКА, и, ж., розм. Лінія, заглибина, виїмка, що розділяє яку-небудь поверхню. — Скільки їх [сліз] твоя мати проллє? — Так то мати, — поглибшала навскісна проділка між бровами. — А люди — менше (Стельмах, І, 1962, 439).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 170.