ПРОДІВУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.
1. неперех. Дівувати якийсь час. Чи вже ж їй вік продівувать, Зносити брівоньки нізащо?.. (Шевч., II, 1953, 49).
2. перех., рідко. Змарнувати. Панна Дозя, помимо своєї краси, продівувала найкращу весну [свого життя] (Фр., VIII, 1952, 230).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 170.