ПРОДУВА́ТИ і ПРОДИМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОДУ́ТИ, продму́, продме́ш і проду́ю, проду́єш; мин. ч. проду́в, ду́ла, ло; док.

1. перех. і без додатка. Струменем видихуваного повітря прочищати що-небудь, очищати щось. Він шарував його [обріз] сьогодні якось особливо уважно, продував, перевіряв, заглядав у дула.. — і, почистивши та перевіривши, загорнув у ганчірку (Епік, Тв., 1958, 113); Телефоністи.. схилялися над зеленою коробкою телефону, час од часу продували мембрану і вигукували позивні (Перв., Дикий мед, 1963, 85); — Продуй перше, ніж маєш сісти! — вимагала від Івана Палагна (Коцюб., II, 1955, 336); // Здувати що-небудь з чогось. Дівчина плачучи вийшла, а баба продувала порох з печі і цілювала [цілувала] землю і поклони била (Стеф., І, 1949, 87); // Прочищати, очищати сильним струменем повітря, газу, води. Котел [локомобільний] продувають для того, щоб усунути з нього.. бруд (Сіль. тепл. електростанції, 1957, 79); Ярослав продув насосом бензопровід, заходився прочищати клеми батареї (Мушк., День.., 1967, 122).

2. перех. Продмухувати на чому-небудь отвір, вічко і т. ін. Менша сестра Марійка, тремтячи з усієї сили, продимала замерзлу шибку.. вікна й стежила, як батько спускав у льох обох братів (Епік, Тв., 1958, 388).

3. неперех. Рухати струмені повітря (про вітер); віяти. Став продувати гірський вітер і розігнав хмари в безвісті (Черемш., Тв., 1960, 53); Продув весняний вітрець (Вас., II, 1959, 344); // безос. Обдавати холодом, подувом пахощів і т. ін. По хаті продувало різким холодом (Фр., І, 1955, 162); // також перех. Дуючи, проникати наскрізь, через що-небудь, кудись, обдувати з усіх боків (про вітер, сильний струмінь повітря). Добре продував [вітер] крізь лиху Соломіїну одежу (Коцюб., І, 1955, 373); Хоча вітер наскрізь продуває вітряк, Юхрим не застібає своєї бекеші (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 117); Від снігів, з-під гори, Сто вітрів загуло. Кучерявлять бори, Продимають село (Гойда, Сонце.., 1951, 91); — Все продму, що не захочу! — Вітер в стрісі стугонить (Манж., Тв., 1955, 259); // безос. Накинула [Катерина] на плечі дранку, а крізь неї так і продуває (Чорн., Визвол. земля, 1950, 27); // перех. і без додатка. Дуючи, проникаючи крізь одежу, дошкуляти кому-небудь (звичайно про холодний вітер, віхолу і т. ін.). Зубиха та аж скиглить від холоду, бо вітерець продував, і їй кріпко скубенти [дрижаки] докучали (Кв.-Осн., II, 1956, 204); Хуртовина гасала по полю і наскрізь продувала людей (Панч, Гарні хлопці, 1959, 129); Не продме в ньому [кожусі] ніякий вітер і не дошкулить найлютіший мороз (Шиян, Баланда, 1957, 3); // тільки док., перех. і без додатка, безос., розм. Ви́кликати захворювання, застудити протягом, крізним вітром. Уночі продуло в ліжку біля розбитого вікна. Болить страшенно бік лівий (Довж., III, 1960, 410); [Самосад:] А в вас знову флюс… І де це вас знову так продуло?.. (Корн., II, 1955, 340).

4. недок. тільки продува́ти, перех., перен., фам. Не домагатися успіху в якій-небудь грі; програвати. [Захар Лукич (зловтішно):] Цей чемпіон коржівський мені нарешті партію продув (Підс., Жарти.., 1958, 36); // Втрачати (гроші, майно і т. ін.), програючи в азартній грі. — Чи багато карбованців продув у карти? (Н.-Лев., І, 1956, 379); // Часто випиваючи, позбуватися сили, здоров’я і т. ін. Отута спить Овсій бурлака. Він добрий запорожець був. Горілку пив, як гайдамака, Поки здоров’є [здоров’я] все продув (Укр. поети-романтики.., 1968, 265).

5. тільки док., перех. і неперех. Дути (у 1, 2, 6 знач.) якийсь час.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 173.