ПРОДРИГОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., діал. Дриготіти якийсь час. Ніч продриготів я в якійсь самотній купі ще хто-зна колишнього очеретиння в гайку (Козл., Весн. шум, 1952, 102).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 172.