ПРОДО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОДОЇ́ТИ, ою́, о́їш; наказ. сп. проді́й; док., перех., розм. Робити масаж доїнням. Насамперед вівчар продоює дійки пальцями (Хотк., Довбуш, 1965, 90).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 172.

Продоювати, доюю, єш, сов. в. продоїти, дою, їш, гл. Доить, подоить слегка въ началѣ доенія. Шух. I. 193.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 465.