ПРОДИ́МЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до продими́ти і продимі́ти. Були стомлені, продимлені, готувалися до останнього удару, і в кожного була тільки одна думка — добити ворога (Собко, Запорука.., 1952, 153); Над головами висіла продимлена в комині шинка (Стельмах, II, 1962, 217); // у знач. прикм. Ти [синку] вернешся для слави і труда І скинеш з пліч продимлену шинелю (Мал., Звенигора, 1959, 44); На обшитому ременем комірі просторого сіряка Мар’яна петлею висить продимлене кільце ковбаси (Стельмах, І, 1962, 27).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 168.