ПРОДИ́ВО, а, с. На проди́во: а) викликаючи подив, здивування. Його живіт страшенно випнувсь, як здоровецький гарбуз, що часом на продиво вродить у городі між меншими (Н.-Лев., І, 1956, 137); б) те саме, що На ди́во (див. ди́во). — Вишию лишень я йому подушку, гарну на продиво (Н.-Лев., III, 1956, 226); На продиво була [дівчина] вродлива (Барв., Опов.., 1902, 217).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 168.

Продиво, ва, с. Большое диво, большое чудо. Левиц. І. 172. На продиво була вродлива. Г. Барв. 217.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 464.