ПРОДИВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПРОДИВИ́ТИСЯ, дивлю́ся, ди́вишся; мн. проди́вляться; док.

1. Те саме, що прогляда́ти 1-3. Небо ледве продивлялося крізь рясне гілля над головою (Перв., Дикий мед, 1963, 269); Небо синє, чисте — ні хмариночки, ні плямочки — глибоке, просторе та широке. Не продивитися його глибини, не досягнути оком до краю! (Мирний, І, 1949, 151); [Бережний:] Дайте я продивлюсь вашу доповідь (Мик., І, 1957, 388).

2. тільки док., рідко. Те саме, що прогле́діти 1. [Маруся:] Коли про своє щастя будеш дбати, то дивись і продивишся чуже нещастя (Мирний, V, 1955, 106).

◊ Продиви́тися [всі] о́чі — те саме, що Прогле́діти (прогля́діти) [всі] о́чі (див. прогле́діти). Я ж очі продивилась, виглядаючи судженого (Панч, II, 1956, 511); Прислухалась наша мати Біля спаленої хати, Де чорніє яворина, Прислухалася три днини, Видивлялася три ночі, Продивилась мати очі (Стельмах, V, 1963, 127).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 168.

Продивлятися, ля́юся, єшся, сов. в. продиви́тися, влю́ся, вишся, гл.

1) = Передивлятися, передивитися.

2) Проникать, проникнуть взглядомъ. Небо сине, чисте, — ні плямочки, — глибоке, просторе та широке, не продивитись його глибини. Мир. ХРВ. 40. Ще прикріше подивилася дочці у вічі, неначе хотіла продивитися їй у душу. Мир. Пов. II. 102.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 464.