ПРОДАВЕ́ЦЬ, вця́, ч. Той, хто продає який-небудь товар. Корова рвонулася. Але міцно тримає за вірьовку продавець (Хотк., І, 1966, 137); Ярмарок гуде й далі. Вже закінчено торг за порося, продавець із покупцем заїдають кавуном гендель (Ю. Янов., І, 1958, 584); // Особа, що займається продажем, торгівлею; торговець. Верещав тенор продавця масла (Коцюб., II, 1955, 124); Парубчак стояв у натовпі, сперечався з продавцем мила (Мик., II, 1957, 344); // Працівник торгового підприємства, що відпускає товари покупцю. Продавці гриміли засувами, відкриваючи.. крамниці (Кучер, Чорноморці, 1956, 46); Успіх у діяльності підприємств торгівлі і громадського харчування безпосередньо залежить від правильного добору і розстановки кадрів директорів, завідуючих секціями, старших продавців (Ком. Укр., 11, 1964, 21).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 165.