ПРОГУ́ЛЬНИЦЯ, і, ж. Жін. до прогу́льник. — Де вона є, наша прогульниця! — крізь сон почула Леся густий бас Гордія Калениковича. — От я їй покажу! На роботу треба, а вона вилежується (Хижняк, Невгамовна, 1961, 253).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 164.