ПРОГРЮКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ПРОГРЮКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., розм. Підсил. до прогрю́кати. Прогрюкотівши по хиткому дерев’яному мосту через Урал, тарантас виповз на пагорок і в’їхав в Орську фортецю (Тулуб, В степу.., 1964, 99).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 162.