ПРОГРУЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОГРУ́ЗНУТИ і рідко ПРОГРУ́ЗТИ, зну, знеш; мин. ч. прогру́знув, нула, ло і прогру́з, ла, ло; док. Провалюватися або осідати вниз, утворюючи западину, заглибину. Проти сонця топився воском сніг, перетворювався в кашу, прогрузав мало не до самої землі (Збан., Сеспель, 1961, 328); Неглибокий на просторах сніг легко прогрузав і не скрипів під ногами (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 94).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 162.