ПРОГРАВА́Ч, а́, ч. Пристрій, прилад для програвання грамофонних пластинок. Що може бути простішого й зручнішого, як увімкнути програвач і послухати найрізноманітніші твори у виконанні кращих артистів, — це вже давно стало звичним для багатьох любителів музики (Нар. тв. та етн., 1, 1965, 7).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 157.