ПРОГО́ННИЙ, а, е.

1. іст. Прикм. до прогі́н 3; // у знач. ім. прого́нні, них, мн. Гроші за проїзд на поштових конях. Мене ж авансуйте та дайте прогонні — Копійку на милю земної орбіти (Сам., І, 1958, 223).

2. Прикм. до прогі́н 5. Телевізор готовий. Потім він ще пройде останні випробування на кілометровому прогонному конвейєрі (Веч. Київ, 14.VIII 1971, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 155.