ПРОГОДО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРОГОДУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док.

1. Забезпечувати себе їжею, кормом. — Цим звіром не прогодуєшся, коли хліба і масла або хоч ведмежатини не матимеш (Трубл., Лахтак, 1953, 74); Знаю тільки одне, що не можу я жити без Марії, а де жити і чим прогодуватися — це вже було мені невідомо (Мур., Бук. повість, 1959, 15).

2. тільки недок. Пас. до прогодо́вувати 1.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 154.