ПРОГНІ́ВАНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до прогні́вати. Музо, повідай мені, чим саме прогнівана тяжко Чи то покривджена чим..! (Зеров, Вибр., 1966, 221).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 152.