ПРОГНО́СТИК, а, ч. Те саме, що прогнози́ст.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 153.
а
б
в
г
ґ
д
е
є
ж
з
и
і
ї
й
к
л
м
н
о
п
р
с
т
у
ф
х
ц
ч
ш
щ
ю
я
ПРОГНО́СТИК, а, ч. Те саме, що прогнози́ст.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 153.
прогно́стик — той (те), що прогнозує погоду або віщує що-небудь, і по календарне зібрання таких прогнозів; переказують, що 1687 року на мосту при виїзді з Батурина в кримський похід під гетьманом Самойловичем спіткнувся кінь, — «лихий прогностик», — сказало його [гетьмана] оточення; у книзі В. Скуратівського «Вінець» наводиться помісячний народний прогностик календарних свят і пов’язаних з цими днями традиційних народних прикмет і повір’їв.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 485.