ПРОГЛЯДА́ТИСЯ, а́ється, недок.

1. Бути видним, помітним, приступним зору. Сівши на коня, він попрямував до розвилки яру, звідки видно було і перелісок, і поле за яром, а дорога проглядалась у бінокль верстов на п’ять (Панч, І, 1956, 323); Крізь широкий і низький отвір прочинених дверей в сіни вливався могутній потік світла, за ним ледве проглядався двір, порослий бур’яном (Перв., Дикий мед, 1963, 14); Панно гарно вписується в інтер’єр гастронома, добре проглядається з будь-якої точки (Літ. Укр., 22.XII 1967, 4).

2. Пас. до прогляда́ти 3. У самому кабінеті головного конструктора завжди повно людей; тут проглядаються креслення, підписуються якісь наряди (Вітч., 2, 1956, 105).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 151.