ПРОГВИ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОГВИНТИ́ТИ, нчу́, нти́ш, док., перех. Обертальним рухом пропускати крізь що-небудь гвинтоподібний інструмент. Прогвинчувати дошку; // Обертальним рухом пропускаючи крізь що-небудь гвинтоподібний інструмент, робити отвір. Прогвинчувати дірку в дошці.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 149.