ПРОВІ́ЩО, присл.: Наві́що і прові́що — невідомо для чого. — Потурати йому, — заклекотіли які заможні, — щоб то своє віддати навіщо і провіщо, а далі й ходи за своїм добром (Кв.-Осн., II, 1956, 127).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 139.

Провіщо нар. Зачѣмъ, для чего. Навіщо й провіщо своє віддати?

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 460.