ПРОВІНЦІАЛІ́ЗМ, у, ч.

1. Манери, звички, смаки і т. ін., властиві провінціалу, прийняті у провінції. — Мені треба розважитися, бо я з нудьги починаю марніти… — Серденько, — пропищала Санда. — Вітаю! Ви, здається, почали видужувати від провінціалізму… (Чаб., Балкан. весна, 1960, 250).

2. лінгв. Слово, вираз, вживання яких обмежене якою-небудь областю, якимсь містом і т. ін. і які невластиві літературній мові. Франко в «Лисі Микиті» ще більше позбувся вузьких провінціалізмів, незважаючи на те, що поема відображає західноукраїнське життя (Мовозн., XIII, 1955, 89); І архаїзми, і провінціалізми, і арготизми можуть давати великий художній ефект, якщо їх застосовано вдало, в міру (Рад. літ-во, 8, 1971, 24).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 135.