ПРОВІ́З, во́зу, ч. Те саме, що прове́зення. Держава, сеньйори, єпископи, монастирі мали свої митниці, які брали мито за провіз товарів через їх володіння (Нова іст., 1956, 50); Пан Колендовський організував провіз тіла [Довбуша] по всій околиці (Хотк., Довбуш, 1965, 416).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 135.