ПРОВІДНИ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до провідни́к 1. Маючи на руках справку від командувача,.. не промине [Оленчук] скористатися своїми провідницькими пільгами (Гончар, II, 1959, 429).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 134.