ПРОВІАНТМЕ́ЙСТЕР, а, ч. У царській армії — особа, яка відала продовольчим постачанням. — Хто буде з вас провіантмейстер,.. Кому казну повірю я? Не дуже хочете ви битись. А тілько хочете нажитись. І буде все біда моя (Котл., І, 1952, 185); — П’ятдесят верстов відмахав за день, а таки добув [картоплю]. — Молодець, молодець, Прошко… З тебе, либонь, провіантмейстер скоро вийде (Добр., Очак. розмир, 1965, 125).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 132.