ПРОВУ́ЛОЧОК, чка, ч. Зменш. до прову́лок. Одразу зорієнтувавшись, Панько нирнув у порожній провулочок (Еллан, II, 1958, 30); Вузенькі провулочки лягли між дерев’яними, переважно двоповерховими корпусами (Шиян, Гроза.., 1956, 473); Здавалося, всі жителі Петербурга вирішили побувати на святі в Петергофі. Вони наводнили всі вулиці й провулочки маленького міста (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 69).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 146.