ПРОВОКАЦІ́ЙНИЙ, а, е.

1. Прикм. до провока́ція 1. Розсипані скрізь.. вороги революції творять своє діло, сіють провокаційні чутки і підбурюють несвідомих людей на злочинні виступи (Еллан, II, 1958, 218); Сахно зрозуміла всю провокаційну поведінку Гальванеску та всі його вчинки, яких не могла досі збагнути (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 75); Вбивство парламентерів було провокаційним викликом (Гончар, III, 1959, 237); // Прикм. до провока́тор 1. — Ся твоя найновіша теорія, ті комітети розпуки, се навертання на нелегальну дорогу — все те виглядає око в око як робота платних провокаційних агентів (Фр., IV, 1950, 321).

2. мед., с. г. Прикм. до провока́ція 2, 3. При сильному зараженні поля [вовчком] можна застосовувати провокаційні посіви соняшника на силос (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 227).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 143.