ПРОВИ́ХРИ́ТИ, и́хрю́, и́хри́ш, перех. і неперех. Док. до ви́хри́ти 1. Скувала озеро зима, провихривши під вітру гами, вбілила простори снігами (Гонч., Вибр., 1959, 275).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 132.