ПРОВИ́С, у, ч. Провисаюча частина чого-небудь. Вимірюють стрілки провису міліметровою лінійкою (Інж. геод., 1959, 145).

На прови́сі — у висячому положенні. У вагон заходить незрячий. На провисі гармошка (Літ. Укр., 4.III 1969, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 132.