ПРОВЕСНЯ́НИ́Й, я́на́, я́не́. Прикм. до про́весна. Був ясний день, веселий, провесняний (Л. Укр., І, 1951, 105); На Дарку находить те розкішне безвілля, яке може дати тільки провесняний, по коліна в сонці, ранок (Вільде, Б’є восьма, 1945, 174).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 131.