ПРОВАЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, док., розм. Валятися (у 1 знач.) якийсь час. От не засну, хоч убий. Так до півночі провалявся, а тоді як захріп, так ледве розбудили вранці… (Тют., Вир, 1964, 105); Яків того нічого не чув. Він на третій день занедужав, зліг і провалявся щось тижнів зо два (Мирний, IV, 1955, 62); Провалявся [Тарас] місяців зо два в госпіталях, знову пішов до Червоної Армії (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 154); Три дні провалявся мій лист, поки я знов зібралась взятися за нього (Л. Укр., V, 1956, 244).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 129.