ПРОВА́ЛЬНИЙ, а, е. Стос. до провалу (у 2 знач.), утворений унаслідок провалу (в грунті). Орлик сердито заржав, ще й тупав копитом у землю. І за один раз — ямку вибив.. темну, провальну, що й сам із Котовським набік похилився (Тич., І, 1957, 274); Частина озер, які вважалися льодовиковими, має так зване провальне походження (Наука.., 5, 1967, 44).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 129.