ПРОБІ́РКА, и, ж. Тонкостінна, запаяна з одного кінця скляна трубка, яка використовується в лабораторній практиці. Знімає [Жура] з штативів пробірки, струшує, дивиться на світло, обережно зливає (Коч., II, 1956, 111); Ніби самі сповзлися в хату-лабораторію експонати та прилади. Хтось зберіг у землі мікроскопа, заблищали на столі.. колби, тоненькі пробірки (Збан., Переджнив’я, 1960, 6).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 120.