Пробі! сокращ. изъ про-біг.

1) Ради Бога. Ой беріте ж воли й мажі і ввесь мій пожиток, тільки, пробі, не робіте сиротами діток. К. Досв. 84.

2) Какъ междометіе употребляется въ значеніи: ради Бога спасите! караулъ! Пробі кричати. Ном. № 2385. Як зустрів вовка, то кричав і «ратуйте!» і «пробі!», та ніхто не чує. Остер. у.

3) Какъ нарѣчіе: непремѣнно; сильно, крайне. Пробі оддайте нашому князю куницю, вашу красну дівицю. Шевч. 289. От пробі — Великдень! а він зовсім не великий. Ном. № 430. Пробі треба.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 457.