ПРОБУШУВА́ТИ, у́ю, у́єш. Док. до бушува́ти. Немовби смерч пробушував тут над велетенським заводським дворищем (Крот., Сини.., 1948, 216).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 127.