ПРОБУРЛАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.

1. заст. Бурлакувати (у 1 знач.) якийсь час.

2. Бурлакувати (у 2 знач.) якийсь час. Вік пробурлакувати (Номис, 1864, №10686).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 127.

Пробурлакувати, ку́ю, єш, гл. Прожить бездомнымъ бобылемъ. Вік пробурлакувати. Ном. № 10686.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 458.