ПРОБУБНІ́ТИ, ню́, ни́ш, док., перех. і без додатка. Те саме, що пробубоні́ти. — Йой. а я тебе й не побачила. Ти чого йдеш по снігу? — Так мені коротша дорога, — пробубнів [Василько] під ніс (Турч., Зорі.., 1950, 156).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 123.