ПРОБРЕХА́ТИ, ешу́, е́шеш, док., розм.

1. Поширити брехливу чутку.

2. Брехати (у 2 знач.) якийсь час. Усю ніч Рябко пробрехав, — мабуть вовка чув (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 123.

Пробрехати, шу́, шеш, гл.

1) Лгать извѣстное время.

2) Лаять извѣстное время. Усю ніч рябко пробрехав, — мабуть вовка чув. Харьк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 457.