ПРОБРЕ́НЬКАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пробре́нькати. Шопена вальс, пробреньканий невміло На піаніно.. О! Даль яку він срібну відслонив Мені в цей час вечірньої утоми (Рильський, II, 1960, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 123.