ПРОБОРОЗНИ́ТИ, ню́, ни́ш і рідко ПРОБОРОЗДИ́ТИ, ожджу́, озди́ш, док., перех.

1. Провести, прокласти борозни на поверхні грунту. Добрий господар на крутих схилах ніколи не забуде.. проборознити.. грунт, впровадити захисні сівозміни (Літ. Укр., 4.ІІ 1966, 1); * Образно. Проборознив солоної води немало він [моряк] на просторі морському у штиль і шторми (Гонч., Вибр., 1959, 377).

2. перен. Лишати довгий слід на тілі людини. Німецька куля, яка звалила його на землю ще під Києвом, лише пробороздила шкіру на голові, не зачепивши кістки (Жур., Дорога.., 1948, 65).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 123.