ПРОБКОВІ́ТИ, і́є, недок. Виробляти вторинну покривну тканину (про рослини). Шкіра бульб у місцях ураження [паршею] пробковіє і стає шорсткою (Картопля, 1957, 216).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 121.