ПРОБИ́ЙГОЛОВА, и, ч. і ж., розм. Відчайдушний бешкетник, призвідник сварок. — Не бійтеся нічого, — говоріть правду, і я вас завіряю, що всіх тих пробийголів без усякого жалю я викину геть із мого виноградника (Вас., І, 1959, 243); Найбільший заводіяка й шкода таборів, пробийголова й бандит Володька.. шкребе і чистить.. коня (Ю. Янов., IV, 1959, 69).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 116.