ПРОБИВНИ́Й, а́, е́.

1. Який має здатність пробивати що-небудь або сприяє легшому пробиванню чогось. Пробивна сила пучка променів в приладі, який пропонував Максим, була неясна (Рибак, Час.., 1960, 696).

2. перен., розм. Який домагається успіху будь-якими засобами. Останній фотокореспондент, якого бачив генерал, був молодим пробивним хлопцем (Перв., Дикий мед, 1963, 23).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 116.