ПРОБА́ЧЛИВО. Присл. до проба́чливий. — Чули? Його тільки зачепи, — сказав пробачливо Петро Петрович. — Старої закваски… А діло своє знає (Панч, На калин. мості, 1965, 154); — Не знаю, що мені вам підказати, — Аристархов пробачливо розводить руками (Довж., Зач. Десна, 1957, 562); Містер Ейбл гірко й пробачливо посміхнувся (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 25).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 113.