ПРИЇ́ЗД, у, ч. Дія за знач. приїзди́ти. Він ще не бачив ні одного приїзду князевого, але чути чув багато: і раніше про те згадувалося у селі, а оце тепер — тільки й розмови було про скорий князів приїзд (Хотк., І, 1966, 95); Перші дні по моєму приїзді треба було згаяти на службові справи (Мирний, V, 1955, 399).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 622.

Приїзд, ду, м.

1) Пріѣздъ. Левиц. І. 248.

2) Подъѣздъ. Хата його на горі, та поганий до неї приїзд. Канев. у.

3) Въѣздъ. Згоріло сімнадцять дворів зараз з приїзду. Ум. Приїздонько. Все для свекорка та для старенького, та для приїздоньку його. Мет. 126.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 417.