ПРИЇЖДЖА́ТИ, а́ю, а́єш і ПРИЇЗДИ́ТИ, їжджу́, їзди́ш, недок., ПРИЇ́ХАТИ, ї́ду, ї́деш, док. Прибувати куди-небудь якимсь транспортом. Приїжджає [Данило] до господи та й питає стару: — А де сестра? чому мене не стрічає? (Вовчок, І, 1955, 97); Після війни знов став приїжджати Іван, що вже був капітаном далекого плавання (Гончар, Тронка, 1963, 98); Як настане літо, починають приїздити в село його учні, студенти, інженери, капітани (Кучер, Полтавка, 1950, 59); — Ой приїхав Гамалія Аж у ту Скутару, — Сидять брати-запорожці, Дожидають кари (Шевч., І, 1963, 202); —Він приїхав наглядати за мною. Йому потрібні мої помилки, а не досвід (Довж., І, 1958, 462).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 622.