ПРИЮ́ТСЬКИЙ, а, е, дорев. Прикм. до прию́т 2; // Який живе у приюті. Ген уже й діти приютські з майдану левадами йдуть (Головко, Вибр., 1936, 254).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 107.