ПРИЩИ́КНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прищикну́ти. На очеретину вершник прив’язав ганчірку, підніс догори й замотиляв над головою. Білу стьожку, що в’юнилась, як прищикнута, гадюка, помітили в полку (Панч, Гомон. Україна, 1954, 238).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 105.