ПРИШКАНДИБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм. Прийти шкандибаючи, кульгаючи; прийти через силу. — Насилу оце пришкандибав до вас, — слизько дуже йти (Сл. Гр.); — Може, і я підведусь якось та, хоч на костурі, пришкандибаю… (Мик., II, 1957, 313).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 103.

Пришкандибати, ба́ю, єш, гл. Прійти, хромая. Насилу оце пришкандибав до вас, — слизько дуже йти. Харьк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 453.