ПРИШИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИШИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., перех.
1. Шиючи, прикріплювати що-небудь за допомогою ниток, дратви і т. ін. Мати накриває Марусі голову серпанком. Старша дружка пришиває молодому до шапки стрічки (Н.-Лев., II, 1956, 430); Дівчата нам стрічки червоні пришивали, і хлопці радо йшли озброєні до лав (Сос., І, 1957, 261); Знайшла [Марія] голку і до чоловіка підійшла, щоб гудзик пришити (Головко, II, 1957, 154); * Образно. Пропав чоловік… Жінка коло спідниці пришила… (Мирний, І, 1949, 364).
◊ Ні приши́ти, ні прилата́ти див. прила́тувати; Приши́й коби́лі хвіст див. коби́ла; Пришива́ти (приши́ти) кві́тку (гапли́к) кому — давати образливе прізвисько комусь, ображати когось. [Явдоха:] З кожного насміхається [Печариця], кожному квітки пришиває, а сам же то? Якби глянув у воду на свою вроду (Мирний, V, 1955, 150); Приши́ти при́шву до чого — втрутитися в чию-небудь розмову. Молоденькі панночки раді, що й їм вільно пришити свою пришву до розмови, навперейми почали згадувати та декламувати уривочки з декадентських віршів (Дн. Чайка, Тв., 1960, 48).
2. спец. Прикріплювати, прибиваючи цвяхами. Свекор, як бритвою, зняв тонку стружку з дошки, приставив її до місця, витяг з кишені іржавий гвіздок і з двох ударів обухом пришив дошку куди слід (Перв., Дикий мед, 1963, 454).
3. перен. Пронизуючи кого-небудь ударом ножа, пострілом і т. ін., залишати на місці без руху. Коп’єм [списом] наскрізь пробивши І до землі врага пришивши, Других пустився [Еней] доганять (Котл., І, 1952, 260); Ждав [арештований] пострілу, який пришиє його до місця (Загреб., Шепіт, 1966, 73); // Примушувати когось залишатися нерухомим (від несподіванки, переляку і т. ін.). Тихий стогін пришиває його до високого плота (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 678).
4. перен., розм. Безпідставно приписувати кому-небудь щось, звинувачувати у чомусь. Твою Анничку.. засудили. Якусь там справу дівчині пришили, Вона в тюрмі згоріла, як свіча (Забашта, Калин. кетяг, 1956, 147); — Як бачиш — все гаразд, все дозволено. — А ми тут, боялися, що тоті лікарі пришиють тобі якусь хворобу — і пропав чоловік (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 365).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 103.